Джерела надходжень забруднюючих речовин до водних об’єктів басейну Дніпра та їх вплив на якість водних ресурсів басейну

 Багаторічні дослідження, які виконувалися лабораторними службами свідчать, що гідрохімічні характеристики води у басейні залежать як від природних умов, так і від антропогенних факторів.
 Основними забруднювачами водних ресурсів басейну верхньої течії Дніпра були природні біогенні елементи – гумінові, органічні та азотні сполуки, а також залізо, які надходять із заболочених територій водозбору річок Прип’яті та Ужа. У зв’язку з цим, найбільше природне (біогенне) забруднення серед усіх водосховищ Дніпровського каскаду спостерігалося саме у Київському водосховищі. Спостереження якості води на р. Прип’ять та її притоках, що основна частка природних забруднюючих речовин, у першу чергу високогумінових органічних сполук, надходить до Прип’яті з прилеглих заболочених територій.
 Гідрохімічний стан верхніх водосховищ має значний вплив на якість води середніх (Кременчуцького та Кам’янського) водосховищ, особливо Кременчуцького, де акумулюється основна частина забруднення. Тут, час від часу відмічалося зростання у воді вмісту марганцю, заліза загального та спостерігалося підвищене органічне забруднення води.
 Щодо інших умов природного впливу на якість води Дніпровського басейну, то тут насамперед слід відмітити зволоженість ґрунтів у місцях водозбору ріки.
 Роль природних чинників позначається і на часових змінах якісних показників. Наявність значних запасів снігового покриву, промерзання грунтів, зливові літні опади та, при цьому площинні змиви забруднюючих речовин до Дніпра та його приток – все це суттєво впливає на сезонну якість води. Ще один природний фактор – це температура повітря і відповідно води.
 В останні роки спостерігається тенденція більш активного впливу на зміни якості вод Дніпра сезонних коливань температурного фону. Щорічно літня спека спричиняє до значного зниження у водах водосховищ (у Київському, Кременчуцькому та Камянському, у місцях водозаборів міст Світловодська, Кременчука та Горішних Плавней), а також на основних річках басейну Дніпра вмісту розчиненого кисню та, як наслідок, зростання вмісту марганцю, органічного забруднення та «цвітіння» води.
 Наявність у поверхневих водах іонів амонію пов’язане з процесами біохімічної деградації білкових речовин. Збільшення концентрації іонів амонію спостерігається у періоди відмирання водних організмів, особливо у придонному шарі водойми і у шарах підвищеної щільності фіто і біопланктону. Значні їх кількості надходять також з поверхневим стоком, а також з атмосферними опадами.
 Фосфор — найважливіший біогенний елемент, частіше усього лімітує розвиток продуктивності водойм. Тому надходження надлишку сполук фосфору з водозбору (у виді мінеральних добрив із поверхневими стоками із полів, а також із стічними водами галузей промисловості та деякими виробничими відходами) призводить до різкого неконтрольованого приросту рослинної біомаси водного об’єкту (це особливо характерно для малопроточних водойм), а саме ріст синьо-зелених водоростей.
 Концентрація заліза у воді істотно залежить від природних факторів.
Динаміка змін значень у воді Дніпровського каскаду показника ХСК протягом трьох останніх років мала тенденцію до поступового збільшення.
 Склад органічних речовин у поверхневих водах формується під впливом багатьох факторів. До числа найважливіших з них відносяться біохімічні процеси в середині водоймища, продуцирування й трансформації, надходження з інших водних об’єктів, з поверхневими й підземними стоками, з атмосферними опадами, а також із промисловими й господарсько-побутовими стоками.